Без
виховання і настанови людина –
неначе земля, яка, хоча й найкраща, але родитиме бур’ян, якщо на ній не
працювати. Сім’я займає одну з провідних ролей у вихованні дитини. Крім сім’ї,
сіяти в душу дитини «добре і вічне» покликана і школа.
Основний зміст виховання полягає у поєднанні
бажань особистості з інтересами суспільства. Сучасна людина має бути всебічно
освіченою, вихованою, високоморальною особистістю. Дитину треба виховувати так,
щоб вона, ставши дорослою, змогла не тільки знайти себе, своє місце в житті, а
й максимально реалізуватися, стати повноцінним членом суспільства.
У
законі України «Про освіту» метою освіти
визначено всебічний розвиток талантів дитини, її розумових і фізичних
здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, здатних
до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального,
творчого, культурного потенціалу народу.
Народ,
який керується мораллю Добра, Правди і Краси, ніколи не згине, бо це та сіль
землі, той цвіт і плід на дереві нації, який робить його незламним.
Саме
вихованню високих моральних цінностей у дітей присвячена вся творчість
видатного педагога В.О.Сухомлинського. У своїх працях «Проблеми всебічного
розвитку особистості», «Народження громадянина», «Павлиська середня школа» та ін.
Василь Олександрович виклав свої погляди на проблему морального виховання. На
його думку моральне виховання – це цілеспрямований і систематичний вплив на
свідомість та поведінку людей, що формує моральні якості відповідно до ідеалів
та принципів моралі.
Молодший
шкільний вік – це вік формування почуттів і моральної поведінки. «Утвердити в
кожній дитині доброту, сердечність, чуйність до всього живого і красивого, -
писав В.Сухомлинський, - елементарна азбучна істина шкільного виховання, з цієї
істини починається школа. Справжнє виховання полягає в тому, щоб моральний
ідеал добра, правди, честі, духовної краси жив у кожному юному серці,
утверджувався в активній діяльності як невід’ємна частина власного єства, власної
думки, почуттів, намірів».
В.О.Сухомлинський
вважав, що необхідно не просто створювати систему цінностей, а й активно
утверджувати її своїми діями, протистояти злу, прагнути вдосконалювати
суспільні відносини. Навчання в «зелених класах», складання книжок-картинок про
природу, подорожі у природу, проведення уроків мислення, використання і розв’язування
задач із живого задачника, створення казок, написання оповідань, використання
пісень, книжок, проведення свят, - ці та інші знахідки В.О.Сухомлинського
сприяють засвоєнню моральних цінностей дітьми.
Усвідомлення
людиною суспільного обов’язку,
перетворення його на внутрішній стимул поведінки формує в неї один із важливих
компонентів добра – відповідальність особистості. Реалізуючи в дії своє
розуміння, учень обирає ті вчинки, які дають користь суспільству, ближнім
людям. В.О.Сухомлинський вважав, що
засвоєння вимог, правил, норм поведінки, в яких розкривається «азбука моральної
культури» є провідним елементом формування культури особистості. Норми моральності
за В.Сухомлинським – важливе «джерело почуття громадського обов’язку», «почуття
вдячності людям».
Найважливішою
складовою морального виховання є становлення істин, норм та правил моральної
культури. В.О.Сухомлинський був переконаний у тому, що у переживаннях краси і величі вчинків –
корінь утвердження істин моральної культури, непримиренності дитини до порушень
істин, норм та правил моральної культури.
Важко
уявити щось інше, що більше спотворює душу дитини, ніж емоційна товстошкірість,
породжена несправедливістю. Відчуваючи байдуже ставлення до себе, дитина
втрачає чутливість до добра і зла. В її серці поселяється підозра, зневіра в
людей, а це породжує озлобленість.
Людина
повинна не вимислювати свої уявлення про добро, а шукати і відкривати його у
собі як об’єктивно існуюче.
Не
говорити про доброту,
Коли
ти нею сам не сяєш,
Коли
у радощах витаєш,
Забувши
про чужу біду.
Бо
доброта – не тільки те,
Що
обіймає тепле слово,
В
цім почутті така основа,
Яка
з глибин душі росте.
Коли
її не маєш ти,
То
раниш людяне в людині.
Немає
вищої святині,
Ніж
чисте сяйво доброти.
О.Довгий
Із
давніх-давен відомо, що бути добрим корисно. Доброзичливі люди добре
почуваються і довше живуть. Доброю називають людину, яка несе людям добро:
любов, допомогу. Добрий не буває агресивним і ніколи не буде нав’язувати свою
допомогу, залишаючи іншим свободу вибору.
Основна
ознака добра – безкорисливість. Дитяче щастя егоїстичне за своєю природою: блага,
створені для дитини старшими, вона сприймає, як щось само собою зрозуміле. Їй
здається, що мати і батько для того й існують, щоб давати їй радощі,
задоволення. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка
вважає, що всі повинні працювати на неї, що головне – її особисті потреби, а
все інше – другорядне. Щоб запобігти такій небезпеці, важливо пробуджувати і
розвивати в дитини почуття вдячності.
Як
досягти цього? В.О.Сухомлинський писав: «Я бачу лише один шлях: учити дітей
робити добро для нас, для батьків, вихователів, взагалі людей старших поколінь.
За добро дитина повинна платити добром!
Нерідко
ми буваємо свідками парадоксального, на перший погляд, факту: в хорошій
трудовій сім’ї, де батьки віддають дітям усі сили свого серця, діти іноді
виростають байдужими, безсердечними. Але ніякого парадоксу тут немає: так буває
тому, що дитина знає лише радощі споживання. А вони не можуть самі собою
розвинути моральне почуття. Воно виникає тільки тоді, коли ми долучаємо дітей
до вищої людської радості – радості творення добра для інших людей. Тільки це,
воістину безкорисливе і тому справді людське переживання, є силою, що
облагороджує юне серце.
Найголовніше,
на мою думку, вчити дитину бачити і почувати, розуміти й переживати всім
серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити для
людей».
Хіба
чекати плати за добро?
Нехай
в руці зламається перо,
Нехай
твоя зламається рука,
Що
за добро добра собі чека.
Добро
твориться просто – не за так,
Так,
як цвіте і опадає мак,
Як
хмарка в’ється і сміється пташка,
Як
трудиться мурашка-горопашка.
Іван
Драч
Шкільна
програма початкової школи передбачає вивчення 22 літературних творів-мініатюр
педагога на уроках читання. Це казки, оповідання, легенди. Художні твори
молодого педагога спонукають почуття дітей до роздумів, морально-етичного
аналізу вчинків героїв творів, а також власної поведінки. У зверненні до дітей
В.О.Сухомлинський писав: «Не задавай своїми вчинками, своєю поведінкою болю,
кривди, турботи, тяжких переживань іншим людям. Умій підтримати, допомогти,
підбадьорити людину».
Уже,
починаючи з першого класу, учні ознайомлюються з творчістю В.О.Сухомлинського
на уроках навчання грамоти, читання. Так, за Букварем М.С.Вашуленка та О.В.Вашуленко
першокласники вивчають оповідання «Барвисте коромисло», яке сприяє вихованню
почуття прекрасного.
Літературна
творчість педагога займає значне місце у нових читанках, автором яких є Голова
Української асоціації Василя Сухомлинського віце-президент НАПН України,
академік О.Я.Савченко.
Совість
– людське почуття, формувати яке у молодших школярів – надто складний процес.
Реалізувати його можливо тільки поступово, внаслідок переживання дитиною різних
морально-етичних ситуацій. В оповіданні – казці В.О.Сухомлинського «Як Наталя у
лисиці хитринку купила» совість протиставляється хитрощам, і до останніх
формується різке почуття нелюбові.
Сучасна
школа за допомогою інклюзивного навчання намагається вирішити одвічну
педагогічну проблему: навчання дітей з особливим потребами в умовах
загальноосвітньої школи. Це проблема насамперед самої дитини та її батьків,які
з величезним хвилюванням і побоюванням за дитячу психіку відправляють свою
дитину в коло її фізично здорових ровесників. Це і проблема вчителя, оскільки
саме йому найчастіше доводиться бути свідком проявів моральної жорстокості до
таких дітей, запобігати їм.
Після
опрацювання твору В.О.Сухомлинського «Горбатенька дівчинка» у 2 класі ніхто зі
школярів не залишиться байдужим, вони поринули у надто складний світ дівчинки.
І, безумовно, отримали гарний урок – урок людяності, милосердя, утвердження в
душах дітей почуттів доброти, взаємоповаги та взаємопідтримки.
Проблема
формування моральних основ людської особистості в казках В.О.Сухомлинського
розглядається крізь призму людських почуттів, переживань. Так, зміст художнього
твору «Про що думала Марійка» допомагає дітям зрозуміти суть дружніх сосунків,
гуманних взаємин.
Оповідання
«Сергійкова квітка» виховує у школярів почуття доброти, чуйності, дбайливого
ставлення до природи. Про настрій людей і його вплив на оточуючих
розповідається у творі «Усмішка», він виховує чуйність, доброту до ближніх. Школа
мислення, школа під блакитним небом, школа радості В.О.Сухомлинського стала
відомою в усьому світі, а його методика виховання серцем – дороговказом для
сучасної педагогіки та майбутніх поколінь.
У
важкий час живемо ми нині, багато горя і біди довкола, але мусимо жити, сіяти
добро в людських душах, бути милосердними. Іноді здається, що зло перемогло. Це
тому, що про нього всі говорять, пишуть, з екранів телевізорів на нас часто
дивляться не люди, а звірі в людській подобі: вбивці, грабіжники. Але добрих
людей значно більше! Просто вони чинять свої благородні справи мовчки, не
афішуючи їх.
Тож
пам’ятайте, що доброта – ознака сили, а не слабкості. І нехай завжди
супроводжують вас слова геніального поета Т.Г.Шевченка: «Раз добром нагріте
серце – вік не охолоне».
Кожен
із нас повинен знати і відчувати, що на нашій совісті – доля дітей, що від
нашої духовної культури та ідейного багатства залежить розум, здоров’я, щастя
покоління, яке виховує сучасна школа. Хай оживає істина стара: людина
починається з добра.
Автор: Світлана Маркіна ("Початкова школа" №9(543)вересень 2014)
