Створення даного блога має на меті розповісти про шкільне життя, обмін творчими доробками, досвідом з педагогами, розв’язання проблемних завдань, поради для роботи з дітьми та батьками, позакласної роботи.

четвер, 8 березня 2012 р.

Сценарій свята для учнів початкових класів "Живи, книго!", приурочений до Всесвітнього Дня книги


Живи, книго!
(сценарій свята)

Мета. Формувати в учнів бажання читати книги, розвивати інтерес до читання, викликати почуття поваги та шанобливе ставлення до книги, вироблення потреби користуватися бібліотекою, виховувати любов до книги, прищеплювати знання та вміння бережливого поводження з нею.
Місце проведення: актовий зал.
Оформлення залуВиставка книг,  іграшки, малюнки книг, презентації до пісень, на сцені вислів: «Дім без книги – дім без сонця».

План-конспект

Пісня
 НАМ БЕЗ КНИГ НІЯК НЕ МОЖНА
(Під фонограму (мінус) пісні «Посмішка», слова Рибак О.М.)

Розтають сніги холодні,
Чуть пташиний спів.
Очі в нас цвітуть ,як квіти,
Від хороших слів. 
Бо сьогодні день щасливий,
Вшанування книг.
Лиш вони приносять диво,
Як зимовий сніг.          

Приспів
Це до книги йдуть на свято
І дівчата, і хлоп'ята.
Книга — вірний друг найкращий
Розуму всіх вчить.
Дорога нам книга кожна,
Нам без книг ніяк не можна,
Нам без книг ніяк не можна!
В цьому світі жить.

Книга завжди нас навчає:
Як творить добро,
Як до мрії шлях долати,
Перемогти зло.
Друзів вірних де шукати,
З кого приклад брать?
Книгу,наш порадник щирий,
Будем шанувать.

(Діти співають під мелодію пісні («В кожній малій дитині…»)
1-й учень
Свято книжки зазвучало
Серед міста, як сигнал.
За годину місто стало,
Як один читальний зал.
2-й учень
Всі читають урочисто
І безвусі, й вусачі.
Скільки мешканців у місті,
Стільки в місті читачів.
3-й
учень
В кожнім домі, в кожній хаті,
У містах і на селі,
Хто навчився вже читати,
Має книжку на столі.
4-й учень
Дружба з книгою — це свято,
Не було б його у нас,
Ми б не знали так багато
Про новий і давній час.
5-й учень
Книгу зрозумілую,
Чесну
, добру і сміливу,
І дівчатка й хлоп’ята,
Хочуть вс
і їх прочитать!
6-й учень
І найменшенька дитина,
Що не вміє ще читати,
Ледь колисочку покине –
Просить книжку показати.
7-й учень
Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчать —
Працювати і учитись,
І Вітчизну шанувать!

Бібліотекар
Пора додому! Цілий день я працювала,
Книжки потрібні усім дітям видавала,
На жаль, не всі хочуть із книгами дружити,
Прийдеться завтра про це знову говорити.
Пісня
В Коваленко  Гриші
Книги – найбрудніші!
Всі вони патлаті,
Порвані, горбаті.
Ну, нема на них лиця:
Без початку, без кінця.
Палітурки, як ганчірки,
Ті книжки ридають гірко.

Бився Гришка з хлопчаками,
Та махав книжками,
Дав Мишку по голові -
Замість книжки стало дві!
(З'являється Гришка, дуже неохайний хлопчина. Назустріч йому юрба
школярів. Гришка замахується на них портфелем, школярі розбігаються. Він за ними . На сцену виходять «драні» книжки.)

Гірко "Гоголь" всім жалівсь:
Чепурун він був колись,
Хто б тепер його впізнав?
Нечупарою він став.

Бідоласі "Робінзону"
Шкіру зідрано з картону.
Намальовано гарбуз,
Ще й великий чорний вус.

В “Математиці” Петрова
Намальована корова!
Хто цю книжку візьме стиха,
Той зазнає горя й лиха".
(Повільно)
Запитала книжка в книжки:
«Як позбутися нам Гришки?»
І сказали «Браття Грімм»:
Брати Грімм (Брати Грімм. Якоб, Вільгельм)
"Ми знайдемо кращий дім!"

 «Дівчата і хлоп'ята
Калічать книг багато!
Втечем в бібліотеку
Затишно й любо там.
Вона тут недалеко.
В ній добре буде нам!»
Виходять «книги», виконують пісню про бібліотеку
(Учні в костюмах книжок сходять зі сцени, залишаються ведучі - хлоп­чик і дівчинка. На сцені - нібито зал бібліотеки.)
(Під мелодію «Хай радіють усі»)
Хлопчик
Безпритульниці-каліки
Увійшли у зал великий.
Світять лампи над столом,
А полиці всі - за склом.
Всі у шкіряній оправі
Там книжки уздовж стіни.
І, як глядачі цікаві,
Зверху дивляться вони.
Приспів
Хай радіють книжки,
І великі, й малі,
Хай завжди будуть книги в безпеці (2р.)
(На сцені знову з'являються Гришкові книжки, вони втекли від свого господаря в бібліотеку.)
Хлопчик:            
А Франко старий в тривозі
Утекти уже хотів,
Та побачив на дорозі
Гурт суворих сторожів.
("Франко" удає, ніби, злякавшись, тікає. Книжки збиваються докупи. Захо­дять сторожі - п'ять хлопців, одягнених в однакові темні халати, в руках щітки, швабри, вони труть ними підлогу.)
Хлопчик
Принесли вони водиці,
Стали зали прибирать.
Підмітати всі полиці,
Палітурки витирать.
Дівчинка         
Як підлогу стали терти,
У кутку, біля стіни,
Купу книг брудних, подертих
Враз побачили вони.
Хлопчик       
Не було у них лиця.
Ні початку, ні кінця,
Палітурки, як ганчірки...
Сторожі ридали гірко.
Сторожі          
Бідні книги, на шматки
Вас порвали хлопчаки!
Ми пошлем вас до лікарні –
Лікарі там дуже гарні.
Там вас, бідних, пожаліють,
І почистять, і зашиють.
І підклеять вас на славу,
І одягнуть у оправу!

Заходить бібліотекар
Звуки дивні ніби чула…
Чарівні книжки може проснулись.
Коли серце мудрістю горить,
Чари злі розвінчуються вмить.
До ваших послуг -  мої володіння,
Книжки подарують знання вам і вміння.

Іде геть.
На сцені з'являється книга «Українські народні казки»(Книжка співає пісню на мелодію Н.Май)

Я - книжка для усіх цікава,
Мене читають залюбки.
В бібліотеці буваю мало
І не відлежую боки.
У світ казковий всіх вас кличу,
Мене щодня ви берете.
Та в багатьох погані звички,
Той їсть зі мною, а той мне.

Той рве сторінки, букви коле,
Цей замальовує рядки,
Той в ліжку, а не коло столу,
Мене читає, лежачи.

Якби сміливців всіх зібрати,
Що тут живуть між сторінками,
      2 рази
І нечемних учнів покарати
За поведінку із книжками.
                                             (З’являється Котигорошко)
Котигорошко
А я тут! Котигорошко.
Чую, чую нарікання.
Готовий виконати прохання.
Грізну булаву в руках тримаю.
Хто погано поводився з книгами, питаю? (Дістає список).
Ого, як вас тут написано багато,
Доведеться товариство для допомоги скликати.

Пісня козаків(раз, два, три…)
Ми казковії герої,
Раз, два, три.
За книжки йдемо до бою,
Раз, два , три.
Хто не дружить із книжками,
Той зустрінеться із нами.
Раз, два, раз, два, раз, два, три.
Ми сміливі та завзяті,
Раз, два, три.
За книжки йдем воювати. 
Раз, два, три.
Хто не дружить із книжками,
Той зустрінеться із нами.
Раз, два, раз, два, раз, два, три.
Зброю маємо надійну,
Раз, два, три.
Служить книгам будем вірно.
Раз, два, три.
Хто не дружить із книжками,
Той зустрінеться із нами.
Раз, два, раз, два, раз, два, три.
Якщо маєте провину,
Раз, два, три.
То ніщо вже нас не спинить.
Раз, два, три.
Хто не дружить із книжками,
Той зустрінеться із нами.
Раз, два, раз, два, раз, два, три.
Козаки
Що ж, козаки, хай вороги книжок виходять з нами змагатися.  
(Вбігає книга)
Почекайте, почекайте,
Тут є й добрі діти, знайте.
Вони читають книг багато
Для себе, сестрички й брата.
І це до них красуня ніжна
Поспішає Білосніжка.  
(Входить Білосніжка і семеро Гномів)
Білосніжка
Дійсно, в цій школі є такі чудові діти.
Як за них не порадіти?!
Нехай зараз кожен руку піднімає,
Хто більше, як 100 слів за хвилину, читає.
А хто щодня цілу годину читає,
Хай дві руки піднімає.
Пісня Гномів (На мотив пісні «Голубой вагон»)
Гноми
Про усе на світі знають гноми,
Бо читають книги ніч і день,
Хоч маленькі, та такі невтомні,
Ми є приклад
 добрий для дітей.
Приспів
Читати, читати, читати, читати,
Читати, читати просимо всіх вас.
Будете, будете, будете, будете.
Будете, будете знати більше нас.
Гноми книги поважають,
Шанобливо ставляться до них.
Гномам книги все розповідають,
Тож шануйте книги так, як ми.
Приспів
Чути плач і стогін.

Що за шум, що за плач?
(Розтріпані, понищені книги визирають з-за лаштунків).
Книги
Нам соромно показатися.
Ми понищені, ми потріпані.
(Книги співають пісню на мотив «Бременських музикантів).
Книжки співають пісню
Ох ви, буквочки мої розмальовані,
Ви сторіночки мої пошматовані,
Навтішався з вас Івась досхочу.
Разом
Ох, доходить до плачу!
ІІ к.
Всі малюнки Ростик з мене вчора вирізав,
А на схемах букви різні понаписував.
Як природи я дітей тепер навчу?
Разом

Ох, доходить до плачу!
ІІІ к.
Цифри в прикладах зробилися з вусами,
Кілометри замінилися кілограмами.
Про задачі я зовсім уже мовчу.
Разом
Ох, доходить до плачу!
IV к.
Скільки правил мудрих я в собі тримаю,
Але декого нічому не навчаю.
Від поводження
Андрійка аж кричу.
Разом
Ох, доходить до плачу!
Медсестра
Від своїх поганих господарів, які зовсім не бережуть підручників, псують їх, рвуть листки, кидаються ними, книги сильно хворіють. Тож доводиться  їх лікувати.
(Звучить мелодія з кінофільму « Іронія долі». Кілька дітей у білих халатах, ковпаках, на обличчях - білі марлеві пов'язки, над столом імітують операцію, маніпулюють ножицями, голкою, ватою. Чути слова "головного лікаря": "асистент, перевірте тиск, скальпель" тощо. Після "опе­рації" він звертається до залу, показуючи вилікувані книжки).
Лікар              
Вийшли книги із лікарні,
Сторінки їх стали гарні,
На нові оправи вміло
Ярлики їм наліпили.
Понесли в просторі зали –
І полиці їм вказали.
Тепер будуть у безпеці,
Всі стоять в бібліотеці.
(Діти знову по обидва боки сцени. З'являється Гришка. Він щось шукає)
Хлопчик         
А у Гришки знов невдача:
Задана йому задача.
Став шукать задачник Гришка -
Заглядає він під ліжко,
Під столи, під табуретки,
Під дивани і кушетки,
У печі шука, в відрі
І у буді, і в дворі!
Дівчинка          
Гриші боляче і кривдно,
А задачника не видно.
Що робити ? Як тут буть ?
Де задачник роздобуть ?
Хоч топися - хоч в далеку
Поспішай бібліотеку.
(Хлопчик поспішає у бібліотеку)
Дія І
Картина І
(Ліниве царство. Лінь на сцені з підбитим оком, поруч Шпаргалка з перев’язаною рукою та головою)
(Музичний супровід)
Хитрість
Треба, треба щось зробити,
Щоб навчання зупинити,
Раду мудру хай поглине
Море хитрості і ліні.
Шпаргалка.
Ну, звичайно! Хитрість знову
Напланує нам пригоди.
Нам же – втілювати змову,
Маєм й так немало шкоди.
Лінь
Дуже гостра на язик ти,
Планів маєш ти чимало,
А дійшло як до роботи –
Очі нам попідбивали.
(Показує на себе й Шпаргалку)
Хитрість
Ось про це веду я мову.
Мудрій Раді помстимося:
Владу всю забрала в школах,
Та ми легко не здамося.
Ми у закладах навчальних
Лінь посіємо й байдужість.
Сила наших помст – безжальна,
Рада пожалкує дуже!
Шпаргалка
Помста – справа це корисна!
Треба владу захопити!
Лінь
Ми на помсту згодні, звісно,
Але як її здійснити?
Хитрість
Та невже б я сподівалась
На ваш розум та ідеї?!
В мене є сестра – Підступність,
Я порадилася з нею.
Незвичайне ось є зерня,
В ньому сила – надзвичайна.
Лиш посій – колючим терням
Хаос проросте негайно.
(Показує зернятко, Шпаргалка і Лінь – у захваті)
Де завзяття панувало -
Запанує лінь сонлива,
А до неї зла немало
Ще додасть чарівна сила:
І байдужість, і недбальство,
І недобрі, злі розмови,
Переможе все нахабство
Та підступні підлі змови.
Але щоб зернятко бридке
Змогло швидко прорости,
Для посіву треба швидко
Місце темне нам знайти.
Шпаргалка
Може, кинуть в Міністерстві,
Що освітою керує?
Лінь
Ні, не вийде – не пронести,
Охорона контролює.
Краще, може, у аптеку?
Хай на ліки повпливає.
Ні, скоріш – в бібліотеку,
Більше там дітей буває.
Хитрість
Дуже добре, це підійде.
Діти – ґрунт наш благодатний.
Там у нас, напевне, вийде,
Гей, дівчата, поспішайте.
Пісня книжкові друзі
І. Книги дружать з дітворою
Полюби їх у житті.
І улюблені герої
Будуть друзями в путі.(2р.)
ІІ. Сторінки книжок завітних
Всіх нас доброго навчать.
Працювати і учитись
І Вітчизну шанувать.(2р.)
ІІІ. Книга друг наш незмінний,
Друг любимий з давніх літ.
Ми побачим Україну
Від заходу аж на схід.(2р.)

(Всі заходять)
Картина ІІ
(Шкільна бібліотека. Учні сидять за столом)
1учень
Реферат – корисна штука,
Щоб там не казали люди:
Додаткова це наука,
І оцінка добра буде.
Треба ще обрати тему,
Щоб для всіх була цікава,
Час не гаймо ми даремно
І берімося до справи.
2учень
Напишу мабуть про греків
Чи про римлян стародавніх.
3учень
Книги до бібліотеки
Надійшли про них недавно.
(Із-за завіси виглядають Лінь, Шпаргалка і Хитрість)
Лінь
Заморилась я чекати,
Час зернятко вже кидати.
Шпаргалка
Ні, там книжка є чарівна,
Викликає Раду вірну.
Книгу треба нам забрати
І зернятко вмить кидати.
(Крадуть книгу кидають зерня)
(Лунає музика, діти завмирають, потім оживають і починають скаржитися)
1учень
Відбулося химерне щось.
Може, це пояснить хтось?
Такі заклади завжди я
Дорогою десятою минаю.
2учень
Себе я також не впізнала!
Книжки хіба мені важливі?
Та ні, це просто неможливо.
Як може хтось сюди ходити?
Нема чого нам більш робити!
3учень
Шкідливий заклад цей і зайвий,
Нам треба знищити негайно.
Хай час наш вільний не марнує.
І легкість кожен з нас відчує,
Коли бібліотек не буде,
І нам подякують всі люди.
1учень
Тоді вночі проберемося
І до пожежі ми вдамося.
Розірвемо книжки й журнали,
Щоб інші їх не прочитали.
2учень
А зараз гайда на повітря,
Бо атмосфера тут огидна.
Книжковий пил мене дратує,
І кожен з вас хай помудрує,
Як нам уникнути навчання,
Нудного вчителя повчання.
Робота, що надокучає,
Хай жити нам не заважає.
(Лунає музика, діти вибігають із бібліотеки, з полиць стрибають книжки)
Книжки
Ой, рятуйте, небезпека!
Вже пожежа недалеко!
Книжки
Що це сталося з дітьми?
Були в нас помічники,
І раптово все змінилось.
Невже я в дітях помилилась?
Книжки
Ні, були це добрі діти,
І, нема де правди діти,
Нас вони не ображали,
Берегли і лікували.
Книжки
Так, вони книжки  читали,
Вчили і конспектували,
Прагнули до знань весь час.
Таке ж я бачу перший раз.
Книжки
І недбалі, й агресивні,
Та ще й на такому рівні!
Не байдужість – небезпека.
Так й до лиха недалеко!
Книжки
Злодій наробив тут бід.
Погляньте, він залишив слід!
(Піднімає з підлоги вирізаний з паперу слід)
Треба поміч викликати –
Мудру Раду турбувати.
В них завжди важливі справи,
Та на злодіїв управу.
Лиш вони знайти у змозі,
Не залишать нас в облозі.
Книжки
Небезпека ця загальна,
Раду викликай негайно!
Книжки
Але де ж чарівна книга?
Додалося ще нам лихо!
Книжки
Так, чарівна книга зникла.
На полиці цій я звикла
Бачити її весь час.
Ой! Пограбували нас!
Книжки
І насправді, злобна сила,
Не лише дітей змінила –
Без заклять нас лишила!
Книжки
Що робити? Хто підкаже?
Хто закляття мудре скаже?
Книжки
Зараз я його згадаю.
Я його, напевне, знаю.
Там було таке щось, схоже:
«Хай нам Рада допоможе!»
(Всі разом тричі повторюють, на сцені з’являється перелякана Лінива  рада з книгою заклять)
Книжки
Що це за примари дивні,
Якісь кошлаті, агресивні?
Книжки
Переплутаним закляттям,
Прочитаним з таким завзяттям,
Ми викликали іншу Раду,
Але ми і тому вже раді,
Що книга наша повернулась,
Аж злодії навіть незчулись.
Книжки
Зловмисників хапайте, бийте,
На наше зазіхать не смійте!
(Лінива рада намагається втекти, книжки хапають її, відбирають книгу заклять, Лінива рада виривається, тікає через залу, зупиняється)
Лінь
Оце вже ми попали знову!
А хтось вів дуже хитру мову:
«Книжки сумирні і не б’ються»
Хитрість
Мерщій, вже глядачі сміються!
(Вибігають із зали, книжки погрожують у слід, кричать «забирайтесь, вимітайтесь, і ніколи не вертайтесь!» Розгортають книгу заклять і читає)
О шановна Рада Мудра,
Випала хвилина трудна.
Звертаємось про допомогу,
До нас прийди, як маєш змогу.
(З’являється Мудра Рада)
Мудрість
Навіщо турбувати Раду?
Книжки
Потрібна ваша нам порада.
Мудрість
Якщо потрібна не нагальна,
Догану випишем негайно.
Знання
Зачекай-но, зачекай,
Сваритися не поспішай.
Бібліотеку не впізнати!
Щось, напевно, мало статись!
Довідник
Де діти, читачів куди ви діли?
Невже читальну залу ви закрили?
Потрібно дітям готуватись,
Щоб легше їм було навчатись.
Книжки
Хіба це ми? Як ми могли?
Та зранку діти тут були,
Аж раптом сталось якесь лихо:
Негайно стало тихо-тихо,
А потім діти, як здуріли!
Книжки
Або їх наче підмінили:
Казали, що читання – шкода,
Хіба пройшла читати мода?
Книжки
А може, вірус небезпечний
Сховався десь тут поміж книги.
Він зараз – дуже недоречний,
Тільки почавсь навчальний рік.
Мудрість
А чи бува це не зловмисник,
Тут шкоди наробив навмисно?
Книжки
Мабуть, таки хтось нагрішив.
Дивіться слід він свій лишив.
Весь чорний і брудний, як бачиш,
Мабуть господар був ледачий.
Книжки
А ось, дивіться, папірець!
(Передає знайдену шпаргалку.)
Знання
Ти справжній слідчий, молодець!
Дрібненькі літери і цифри - 
Шпаргалки так робити звикли.
Мудрість
Все зрозуміло, це, можливо,
Тут винна Рада ця лінива,
У Ради, знаю, є зернятко –
Це винуватець безпорядку.
Довідник
Зробити треба нам ось це –
Знайти і знищить зеренце!
Шукайте швидко, бо вростає –
Й ніхто його вже не здолає.
Знання
Можливо, діти допоможуть,
Вказати, де зернятко, зможуть?
(Діти підказують, Книжка  бере зерно в руки. Мудрість читає над зерном закляття з книги)
Мудрість
Нехай зернятко злостиве,
Силу матиме щасливу,
Проросте лише знанням,
Інтересом до навчання,
Щоб ніяка злобна сила
Владу тут не захопила.
(Лунає музика, Рада і книжки відступають на задній план (ховаються), в бібліотеку повертаються діти)
1учень
Просто це якась морока –
Готувалась до уроку,
Ось розкладені папери…
Як опинилась я у сквері?
2учень
Це з всіма трьома так стало,
Та часу лишилось мало.
Нам розв’язувать загадки,
В нас уроки не в порядку.
(Сідають за столи, починають гортати книги)
3учень
Ось і я обрала тему –
Про Піфагора, теорему,
Що на уроці м вивчали.
На цю ще тему не писали!
1учень
Ось так, книжки бібліотечні
Таки важливі і доречні,
І готуватись до уроків,
Й цікаві всі такі - нівроку!
2учень
Книжки – це мудрий друг, порадник.
В бібліотеці завжди раді
Тим, хто книжки цінує, любить,
А не псує їх і не губить.
(Виходить Мудра рада, книжки)
Мудрість
З такими ось помічниками
І зло, і хитрість перед нами
Безсилі, як ми не старались
І посварити намагались
З книжками наших читачів.
Книжки
Уроком хай для глядачів
Випадок стане цей повчальний.
Книжки
Бібліотека – заклад незвичайний,
У ньому – мудрість тисяч поколінь,
Нехай минає її хитрість й лінь.
Книжки
Хто тут книжки читає змалку,
Потреб не має у шпаргалках.
(У читальний зал вбігає малий хлопчина з криком)
Гриша               
Книжки ви даєте тут?
Книги - в крик на всі лади:
Книжки (хором):
А-а, знов Гришка?!
- Геть іди!!!
(Здіймається галас, шум, гамір. Книжки проганяють Гришку, який, прикриваючись портфелем, тікає зі сцени)
Хлопчик        
Я давно писав цю книжку
І, признатися, був рад,
Як на днях зустрів я Гришку
По дорозі в Біблеград.
Він давно вже не дитина,
А відомий інженер.
В нього є малий хлопчина,
Славний колекціонер.
Побував у них я вдома,
В них полиця над столом.
П'ятдесят чотири томи
Там побачив я за склом.
В палітурках пречудових.
Дружно вирівнялись в ряд,
І Шевченка, і Федькович,
Наче вийшли на парад.
Добре жить їм біля столу -
Хазяї їх бережуть.
І нікуди, і ніколи
Вже вони не утечуть!
Книга
Я – книга, я товариш твій,
Ти зберегти мене зумій,
Тобі поради добрі дам,-
Ти бережи мене від плям.
Гортаєш - пальчики не слинь –
Оцю погану звичку кинь.
Листків, гляди, не загинай,
Зроби закладини і їх вкладай.
Мене папером обгорни,
Де взяв – туди і поверни…
І пам’ятай, що я твій друг,
Та знай, що я для чистих рук!
Закладка  (виносить правила)
Я - закладинка маленька;
Я охайна,  чепурненька,
Листків даремно не гортай,
Там, де закладинка, читай!
Бібліотекар
А зараз настає урочиста хвилина: ми приймаємо учнів 2-х класів у читачі.
Клятва читача
Я, учень Львівської санаторної школи, урочисто клянусь: не рвати , не псувати книг, не загинати сторінок, не робити записів і позначок, обгорнути й берегти книгу так, щоб нею могли користуватися інші школярі.
(Бібліотекар роздає дітям пам’ятки читача)
Пісня (переклад Дацко О.Б.)
Гімн бібліотекарям
Якщо мрієш знайти чудеса,
В казку зайти випадково.
Зовсім не треба блукати в лісах,
І відправлятись в дорогу.

Є по-сусідству бібліотека!
З різними ліками, наче аптека.
Від підступності, підлості, ліні,
Лікують книги в роках посивілі.

Бібліотека є по-сусідству!
Засоби всі є тут від каліцтва.
Щоби розумним, великим стати,
Треба про книги не забувати.

В залах рядками стоять стелажі,
Тисячі книг на полицях.
Кожен знайде тут щось для душі,
З`явиться радість на лицях.

Світ пригод і царство ідей,
Знань джерело і науки.
І для дітей, і дорослих людей –
Бібліотека під руку.

Бібліотека – це не музей,
Бібліотеку не можна минати.
Знати важливо для всіх людей,
Книги умій  шанувати.
Використано: інтернет-ресурси, публікації з журналів «Навчання та виховання», «Шкільна бібліотека»
Сценарій уклали: Рибак О.М., Дацко О.Б.

Василь Сухомлинський


 
Народився Василь Сухомлинський 28 вересня 1918 року в селі Василівці Василівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області) в бідній селянській сім'ї. Тут минули його дитинство й юність. Як і решта селянських дітей, він вчився в рідному селі у школі і в 1933 році закінчив семирічку. Влітку 1933 року мати провела молодшого сина Василя до Кременчука. Спочатку Сухомлинський подався в медичний технікум, але незабаром пішов звідти, поступив на робітфак, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського. В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного села. Перевівся до Полтавського педагогічного інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський повертається в рідні місця і працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі. В 1941 році добровольцем йде на фронт. В січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву. Тільки дивом залишився живий. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування в шпиталі на Уралі він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. Його призначили директором середньої школи в селищі Ува Удмуртської АРСР. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. В 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково – практичної та літературно – публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу він перетворив у справжню педагогічну лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості. У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи – керівник навчально - виховного процесу». З 1957 р. – член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР. 1958 – заслужений вчитель УРСР. 1968 – нагороджений званням Героя Соціалістичної Праці. Цього ж року обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв’язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв’язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам’яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання.А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов до дітей». На мій погляд, ця теза має стати програмною для нашого вчительства і для наших державотворців. Звернення до педагогічної спадщини В.Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розв'язання актуальних проблем сучасної освітньої та виховної практики.
2 вересня 1970 року Василь Олександрович Сухомлинський помирає, але його внесок у життя та його твори залишаться назавжди. Василь Олександрович Сухоминський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей. Його книги виходили і виходять масовими тиражами в багатьох країнах світу (Росії, Німеччині, Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком педагогіки 20 ст.


Теоретична, літературно-педагогічна творчість і практична діяльність видатного українського педагога Василя Олександро­вича Сухомлинського (1918-1970) увійшла до історії вітчизня­ної педагогічної думки помітною сторінкою, його педагогічні, публіцистичні та літературні праці й учительський досвід знач­но вплинули на практичну діяльність школи, збагатили педа­гогіку України новими положеннями і думками.

Основні праці В.О. Сухомлинського розпорошені по газетних і журнальних публікаціях, немало їх зібрано і упорядковано в численні тематичні збірки та у тритомному і п'ятитомному (українською й російською мовами) виданнях вибраних творів "неутомимого" трударя педагогічної ниви".

"Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим що можна. Перевіряй свої вчинки... Роби все так, щоб людям, які тебе ото­чують, було добре".

"Ти користуєшся благами, створеними іншими людьми. Люди дають тобі щастя дитинства. Плати їм за це добром".

"Усі блага і радощі життя створюються працею. Без праці не можна чесно жити... Нероба, дармоїд — це трутень, що пожирає мед працьовитих бджіл. Навчання — твоя перша праця. Йдучи до школи, ти йдеш на роботу".

"Будь добрим і чуйним до людей. Допомагай слабким і без­захисним, ... товаришу в біді. Не завдавай людям прикрості. Поважай та шануй матір і батька, вони дали тобі життя, вони виховують тебе, вони хочуть, щоб ти став чесним громадянином, людиною з добрим серцем і чистою душею".

"Не будь байдужим до зла. Борись проти зла, обману, неспра­ведливості. Будь непримиримим до того, хто прагне жити за раху­нок інших людей, завдає лиха іншим людям, обкрадає суспільство".

Використано інтернет-ресурси