Ось і пролунав Останній дзвінок для мене і моїх четвертокласників. Радість та смуток одночасно переповнюють наші серця. Та на жаль, рокам немає вороття. Тож з гордістю ідіть вперед і покажіть свої здобутки. Вітаю усіх випускників!
Сценарій свята "Прощавай, початкова школо!"
ПРОЩАВАЙ, ПОЧАТКОВА ШКОЛО!
Вчитель. Роки,
роки!
Невпинні, невблаганні,
Вони пливуть рікою в небуття.
В безодні тихо тонуть і зникають…
На жаль, рокам немає вороття,
Та пам'ять, - джерело життя й безсмертя,
Вихоплює із глибини років
Те, що було найкраще, наймиліше,
Що не заблудиться в гущавині віків.
- Саме такі були для мене останні 4
роки.
Сьогодні свято є для
вас ,
Недавніх ще малят моїх
.
Ми з вами школу -
радості пройшли,
Разом долали гори
смутку.
Та гідно все це
перейшли ,
Тепер готові ви до
штурму.
Тож з гордістю ідіть
вперед,
І покажіть свої
здобутки.
Учень. Багато свят було у цьому залі,
Та ось такого ми не
святкували .
Із вчителькою першою
Прощатись ми прийшли.
Тож пригадаймо все,
Що разом прожили.
Пісня «Майбутнє загадкове»
1-к.Чути голос з невідомого далека,
Голос ранньої,
сріблястої роси.
Чути голос і
мандрівка недалека,
Оберта дитинства нашу карусель.
Приспів
Майбутнє загадкове,
Ти будь для нас
казкове,
Ти будь для нас
казкове.
Чудове будь.
Від самого початку,
В майбутнє загадкове,
В майбутнє загадкове .
Я починаю йти.
2-к.Чути голос з
невідомого далека,
Кличе він мене в
небачені краї.
Чути голос, голос
запитати хоче,
Що сьогодні ти для
завтра вже зробив?
3-к.Я клянусь , що
стану кращим і добрішим ,
І в біді товариша
не полишу.
Чути голос і спішу
скоріш-скоріше,
По дорозі ,де ніде
нема сліду.
Учень. Ой,
нема де правди діти ,
Було всяке серед нас .
Той у школі звик
шуміти,
Той не хтів уроків
вчити,
Той запізнювався в
клас.
Учень
. В класі вчителька чекає,
В усі вікна заглядає .
- Де Оленка забарилась?
- Чом Захарко
запізнився?
- Знов Мишка немає в
школі,
І не видно й досі
Влада.
Час урок розпочинати ,
А дітей. Ще не видати .
(З’являється
Пеппі Довгапанчоха із друзями : Томом і Анікою.)Співають пісню
Рогатка самострілка
Пеппі.- Томе, Аніко , заждіть! Куди йдете?
Розкажіть.
Том. Поспішаємо
до школи!
Пеппі. Та
залиштесь ви зі мною. Поганяємо котів, постріляєм горобців. Що цікавого у
школі? Там не можна ні ганяти , ні з вікна униз
стрибати, ні кричати , ні свистати. Тож не довго з нудьги вмерти!
Том.- Ну…,не
знаю… . Може й так …
Аніка.- Томе , що ти !
Том.- Ні ,Пеппі , краще йдемо з нами в
школу.
Аніка.- Ми розкажем ,що цікавого там є.
Пісня
«Я
щоранку мов кручі в омут»
(Співає
Том і Аніка)
Пеппі.Не для мене ця наука , знаю більше я за
всіх! Тож ідіть самі ви в школу і від мене вам привіт!
(Пеппі
зникає. На сцену під музичний супровід виходять бандити і лякають Тома і
Аніку.)
Пісня
бандитів
Ми бандито –
ганстеритто,
Ми кастетто –
пістолетто,
О - єс…
Ми стрілянто – і вбиванто, обкраданто.
То і ето, о – єс…
Викраданто і знищанто,
Всі підручники
порванто.
О – єс…
(програш)
Ми до школи не ходинто,
І нікого не пустинто.
О – єс…
Заберанто всі книжанто,
Щоб були ви всі
дуранто…
Ой – є…
І постійно прогуляндо,
На уроки
наплюванто…
О – єс…
Мани маєм міліоно,
І не треба нам
законо…
(Танець Тома та Аніки. Напад бандитів. Викрадають портфелі у
дітей та втікають. Діти плачуть. На плач прибігає Пеппі .)
Пеппі.
- Що за галас ви
вчинили ?
- Чому в школу не пішли
ви?
- Чого плачете так ревно?
- Ну ж, розказуйте
по–черзі.
Том.- Та …,на нас напали !
Пеппі.- Хто це?
Аніка.- Це… це… , розбійники –
бандити,ненависники книжок!
Пеппі.- Що хотіли вам зробити?
Том.- Всі підручники спалити,
Щоб по них не вчились
діти .
Пеппі.- Треба їх наздоганяти,
Та книжки урятувати.
Тож збираємось у путь,
Хай на поміч нам
прийдуть ваші друзі.
(З’являється
англійський поліцейський )
Пеппі.- Ой , хто це , невже ваша величність
власною персоною, пане поліцмейстер! Сьогодні для мене щасливий день. Бо я
найдужче люблю поліцмейстерів. Майже так, як
кисіль з ревеню.
- Пане поліцмейстере,ви
не бачили двох незнайомців з шкільними портфелями в руках?
Поліцмейстер.
- Бачив. Вони мені теж
дивними здались. (Здивовано розводить руками.)
-Чомусь із шкільними
портфелями.
Том.- Тож куди ж вони подались?
Поліцмейстер.- До школи забігли.
Пеппі.- Не розумію ,чого вони туди пішли?
Пісня Тома. Як би я песика…
Аніка.- Як би ти знала, як у школі цікаво. Я б
здуріла від нудьги , коли б не могла ходити до школи .
Том.- І сидіти в школі треба не так уже й
довго. Тільки до другої години.
Аніка.То ж і не встигнеш озирнутися , як уже
канікули – різдвяні, великодні . літні.
Пеппі.- Це не справедливо! Дуже несправедливо!
Я цього не стерплю!
Том
.- Що несправедливо?
Пеппі.- Через місяць буде літо і у вас
розпочнуться канікули. А у мене нічого
не почнеться. Я не матиму канікул, навіть коротеньких. Треба щось робити, зараз
же йду до школи.(Клас. Іде урок математики В дверях з’являється
Пеппі , Том і Аніка.)
Пеппі.- Привіт ! Думаю ми не спізнились на табличку
множення?
Вчителька.- Просимо до нас, люба Пеппі. Я думаю, тобі тут сподобається і ти
навчишся багато цікавого .
Пеппі.- А я думаю, що матиму літні канікули. Я
тому й прийшла сюди. Справедливість перш за все!
Вчитель.- Скажи , будь ласка, як тебе звати ,
щоб я записала в класний журнал.
Пеппі.- Мене звати Пеппілотта Віктулія Гардина
Рутта, дочка капітана Єфраїма Довга -
панчоха колишнього постраху морів , а тепер негритянського короля. Пеппі – моє
здрібніле ім’я.
Вчитель.- Зрозуміло, ну то й ми будемо тебе
звати Пеппі. А тепер побачимо, що ти знаєш.
- Скажи, Пеппі, скільки
буде сім додати п’ять?
Пеппі.- Ну, якщо ви самі
цього не знаєте, то чого я маю рахувати замість вас?
Вчитель.- Ти за мене не хочеш рахувати , а я за
тебе порахую. Якщо до 7 додати 5 , вийде
12.
Пеппі.- Ти диви! Якщо ви знаєте самі, навіщо
було мене питати ?
Вчитель.- Ну,скільки,по-твоєму,буде 8 додати 4?
Пеппі.- Рівно 67.
Вчитель.- Та ні, 8 додати 4 , буде 12.
Пеппі.- Отакої. Це вже занадто. Ви ж самі
щойно казали,що 12 вийде тоді , коли до 7 додати 5. Повинен же бути хоч якийсь
лад навіть у школі. Крім того , коли вам хочеться гаяти час на ті дурні рахунки
, то станьте собі у куток і рахуйте скільки завгодно, а нас відпустіть на
перерву гратися у квача.(Вчителька хитає головою.)
Пеппі.- Ну гаразд. Я спробую поводитися краще.
Пісня
«Вчора я не розбігалась»
Вчора я не розбігалась,
Вчитись гарно
намагалась.
Я не билась, не
валялась,
Не кричала!
Трах - тарах !
Я зв’язала тісно ноги,
Щоб забули про дороги.
Цілий день була
спокійна!
Там і тут була
спокійна,
Цілий день була
спокійна,
Перевертом на руках!
(Дзвенить
дзвінок , всі вибігають на перерву)
(На
сцені з’являється Плаксій і Лоскотун, один – плаче, другий – сміється,регоче)
Плаксій.- Ой , не піду на перерву. Можуть
вдарити , напевно!
Лоскотун.- Що ти , що ти , там ж весело,
подивись, як всі радіють.
Пісня
«Неможливо не гасати »
Неможливо не гасати,
Не плигати , не
скакати,
Не розбігтись і
стрибнути ,
Не стрибнути ,наче
м’яч.
Хай гукають :
- «Гей , тихіше!»
Аби як чого не вийшло,
Та інакше ,я інакше,
Та інакше накше, накше, накше та інакше,я
інакше.
Ой…(упав)
Не умію ,хоч заплач.
Пеппі.- Ой ,які кумедні діти . Як вас звати?
Плаксій.- Я, Плаксій, бо завжди плачу і боюсь
всього на світі, та не вмію я сміятись.
Пеппі.- Це жахливо та дуже несправедливо.
Лоскотун.- Ну , а я є Лоскотун. Вмію я найбільш
сміятись, веселитись і стрибати, різні жарти жартувати, можу вас залоскотати,
щоб сміялись досхочу.
Пеппі.- Та нам друзі не до сміху. Ми
розшукуємо небезпечних злочинців – викрадачів книжок.
Лоскотун.- Так, ми бачили тут двох.
Наче тіні прослизнули,
І мішок якийсь тягнули.
Аніка- То ж скажіть мерщій ви нам!
- Куди йти , де їх
знайти?
Плаксій.- Недалеко є тут край,
Ти маршрут запам’ятай.
Треба йти спочатку
прямо,
Потім вправо завернуть,
А тоді поміж дубами,
Поведе наліво путь.
Після цього вже помалу,
Як од втоми не впадеш –
В цю країну попадеш.
Поліцмейстер.- Та дорога є складна. Треба все
запам'ятати ,щоб ніде не заблукати.
- Може з нами ви
підете? В цю країну заведете.
Лоскотун.- Та чому б і ні.
Плаксій.- Ой, ой , та не можу йти я з вами, дуже
боязко мені.
Поліцмейстер.- Ти не бійся , не засмучуйся. Не
залишим вас в біді.
Пісня
«Скажу вам по секрету»
(Співає
Плаксій і Лоскотун)
Лоскотун.- Подивіться хто це тут!
(Дівчинка
– книжка сидить під деревом і плаче.)
Поліцмейстер.- Хто ти , дівчинко – красуне ? Що тут
робиш ,розкажи?
Українська
мова. -Я , рідна мова .
Самостійна , незалежна,
І багата, і безмежна –
Мова українська.
Я несу по світу славу ,
Української держави.
- Та лихі злодії – чорні
викрали мене зі школи. А я випала з мішка , та до лісу утекла. Заблудилася сама
та не знаю вороття.
Плаксій.- Люблю я мову свого народу
Наспівну , ніжну,
пестливу й горду
Таку мелодійну, таку
барвінкову,
Таку неповторну мамину
мову.
Поліцмейстер.- Не бійся! Ти у безпеці. Ми повернемо
тебе швидко на шкільні полиці.
Українська
мова.- Зі мною ще викрали
багато інших книжок .Як же їх урятувати?
Том.- Йдемо тоді швидше, треба друзів твоїх
рятувати!
Аніка.- Ось, дивіться, це ж бандити! Та
тримайте їх, ловіть!
(Поліцмейстер
підходить до бандитів, забирає портфелі, одягає на них наручники.)
Поліцмейстер.- Упіймалися негідники!Тепер будете
знати ,як грабувати!
Пісня
«Країна сором» (Діти
співають пісню, а бандити схиливши голови повторюють приспів)
1-к.За синіми горами ,
За червоним морем
Дивна є країна –
Зветься вона «Сором».
2-к.Потрапляють туди всі –
Хлопчики й дівчатка,
Що образили когось
Стрільнули з рогатки.
Приспів(Двічі)
Сором, ой сором,
Зветься вона «Сором».
3-к.Що погані слова кажуть,
Кричать , вередують
І погано вчаться в
школі,
По партах малюють.
Приспів(Двічі)
4-к.Щоби в ту країну дивну
Не втрапить ніколи,
Будьте чемні, любі
діти,
І вдома, і в школі.
Приспів
Бандити.- Пробачте нас, ми більше так не будемо!
Том.- Ви краще йдіть у школу вчитись.
Бандити.- Та з нами там ніхто дружить не
хоче, ми ж такі невмійки.
Поліцмейстер. -
Якщо прикладете зусиль, то
навчитесь усього. Лиш більше злого не
чиніть і менших себе захистіть. (Бандити
разом говорять вірш)
Ми не слухались,
пробачте ,
В поведінці своїй
каймось ,
Так поводитись не
можна,
І це має знати кожен.
Вибачайте , добрі діти
,
Більш непослухам не
бути.
Українська
мова. В школі правил поведінки
Не порушуйте
,пильнуйте.
На перервах ви Марійку
Не щипайте, не
дратуйте.
Будьте чемні і
слухняні,
Привітатись не
забудьте.
Аніка. -
Та давайте повертатись, вже втомились нас чекати наші друзі - школярі!
Бандити. -
Розкажіть нам ,діти добрі, що у школі слід робить? Чи не важко вам уроки кожен
день учить-учить?
Лоскотун. -
Ви ніколи не журіться,
І за діло враз беріться.
Той ,хто дбає , той і
має,
Як не спить і не
дрімає.
Плаксій. -
Але різне в нас бувало.
Інколи і просипали,
Або ж бігать заманеться
,
Чи комусь щось не
вдається.
- Ось послухай про пригоди
, що були із нами в школі.(Заходять діти)
Учень. Влад
хвалився перед нами ,
Як він помагає мамі –
Миє посуд , прибирає ,
У кімнаті підмітає,
Чистить одяг та взуття
.
Це все добре, але Владу
Ми дали таку пораду:
Добрі справи ти роби ,
Та себе сам не хвали,
Той ,кому ти помагав ,
Хай тебе похвалить сам.
Учень. Правда
в світі як олія,
Випливати всюди вміє.
До уваги це бери,
Й тільки правду говори!
Учень. -Ой
,на нас вже зачекались вчителі! Напевно
переживають , чому нема так довго!
Пісня. Наша вчителька
Учень. -
І ось ми на порозі 5-го класу .
Учень. Допитливим
, цікавим буть,
Не споглядай байдуже ,
В Країну Знань – велику
путь,
Долай уперто, друже !
Усе , що пізнано
колись,
Завчи, збагни глибоко :
Країна Знань ,
Як неба вись –
Красою вабить око.
Учень. -
Щоденна праця дає свій урожай. І ми обіцяємо вчитись старанно ,не покладаючи
зусиль .
Учень. Навчись
учитися щодня ,
Але не просто навмання
.
Вивчай усе , за все
берись ,
Читай і кожен день
трудись,
А як багато будеш
знати,
Навчишся добре
міркувати.
Наука нас з пітьми
виводить,
Як жити треба – всім
доводить.
Учень. Той
, хто грамоту уміє,
Добре жне і добре сіє.
Тож як хочеш більше
знати ,
Треба трохи менше
спати!
Учень. Щоб
у світі не згубитись ,
Треба вчитись ,
вчитись, вчитись !
А дитину – книжка
вчить,
Як на світі треба жить!
Учень. Хто
завжди книжки читає ,
Той багато в світі
знає.
Щастя в лінощах нема…
Вчення – світ ,невчення
– тьма !
Учень. Як
сьогодні сумно всім,
Прощаємось ми з рідним
класом.
Бо це домівка – рідний
дім,
Та ще прийдемо сюди ми
з часом.
Учень. Школа
наша початкова,
Прощавай і будь
здорова!
Нових діточок стрічай,
Та й про нас не
забувай.
Пісня «Про першу вчительку»
(Пісні на сайті "Плюси і мінуси")
Автор: О.Б.Дацко, вчитель початкових класів Львівської санаторної школи №1