Старий Новий рік

Старий Новий рік – 14 січня. Дитячі засівалки.

Традиція відзначати старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення. Колись цей день припадав на 1 січня і називався днем Василя.   Для дівчат день Василя був досить важливим, вважали, що ворожіння у цей день завжди збуваються і що б не вийшло — так і буде. На день Василя відбувалися й народні обряди свята. У язичеські часи Новий рік відзначався на Русі 22 березня – у день весняного рівнодення, і пов’язано це було із землеробським циклом. Із прийняттям християнства на Русі візантійський календар почав потроху витісняти старий, і тепер уже Новий рік починався 1 вересня. Довгий час ще зберігався різнобій, і в деяких місцях Новий рік продовжували відзначати навесні. Тільки наприкінці XV століття на Русі офіційно визначили початок Нового року - 1 вересня. У 1699 р. за наказом Петра I Новий рік був перенесений на 1 січня за старим стилем, тобто на 14 січня за новим стилем. Після революції в 1918 р. більшовики "скасували" ще 13 днів у році, які становили різницю між нашим літочисленням й європейським.   Так утворилися два святкування Нового року — за новим і старим стилем.   14 січня християни вшановували найменування Христа іменем Ісус (що слід було робити на 8 день від народження дитини) та Св. Василя Великого архієпископа Кесарії Каппадокійської (IV ст.), якого вважали покровителем землеробства. Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.   Із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: "Ой роди, Боже, жито - пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!... На щастя, на здоров'я, на Новий рік!". Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день віншувати Василів. А, загалом, це свято проводили благоговійно з церковними або домашніми молитвами.   Також у день "старого" Нового року Церква відзначає пам'ять Святителя Василія Великого, архієпископа Кесарії Каппадокійської. Виховувався у благочестивій сім'ї своєю бабусею Св. Мокриною. Після навчання в Афінах прийняв святе хрещення в Єрусалимі. Згодом повернувся до Кесарії, де 362 р. прийняв сан диякона, а пізніше був висвячений в пресвітери. По смерті Євсевія Кесарійського Василія Великого обрали архіпастирем Кесарії. Написав чимало церковних молитов та душеспасительних книг. За свої духовні подвиги отримав дар зцілення і молитвою вилікував багатьох важкохворих. Піклувався про бідних і немічних, яким влаштував спеціальний притулок - названий Василіадою. Сам же вдягав скромний одяг і вживав лише хліб, сіль та воду. Помер Василій Великий 1 січня (старий стиль) 379 р. на 50-му році життя. За переказами, нетлінні мощі Василія Великого було перевезено до Риму в Італію.   Люди вважали, що на Новий рік до оселі приходить Доля людини і поселяється в якійсь тварині чи речі, а тому пильно стежили, щоб "злий" не зашкодив цій Долі. Тому й щедро викупляли те, що "пропало" та нічого нікому не давали чи позичали (окрім вертепу та посівальників). Всі намагалися бути радісними, веселими і добродушними. Уникали на Новорічне свято сварок і намагались помиритись з усіма сусідами - адже, як зустрінеш Новий рік, так і проживеш!  Сію, сію, засіваю, З Новим роком вас вітаю! На той новий рік, Щоб ліпше вродило, Ніж торік! Сію, сію, засіваю, Вашу хату не минаю, З Новим роком йду до хати, Щось вам маю віншувати: Щоби діти всі здорові, Їсти кашу всі готові, Щоб вам була з них потіха, А нам грошей хоч півміха! -------------- Сію-вію-посіваю З Новим Роком Вас вітаю Сію щедро із долоні По долівці по ослоні Засіваю Вашу Xату Будьте радісні й багаті Сію густо перехресно На добробут Людям Чесним Промовляю з кожним кроком З Новим Щастям з Новим Роком! ---------------- Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю! На щастя, на здоров'я та на Новий рік, Щоб уродило краще, ніж торік, - Жито, пшениця і всяка пашниця, Коноплі під стелю на велику куделю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем! Дай, Боже! ----------------- Сієм, сієм, посіваєм, З Новим роком вас вітаєм! Сієм зерном ваговитим Добрим людям працьовитим, Не з сівалок, а з долоні, По долівці, по ослоні, Посіваєм в кожній хаті, Будьте радісні, багаті. Сієм густо, перехрестям На добробут людям чесним. Промовляєм з кожним кроком, З новим щастям, з Новим роком! --------------------- Сійся родися жито пшениця, На щастя, на здоров'я, на Новий рік, Щоб Вам вродило, краще ніж вторік. У полі зерном, у дома добром, В печі пирогами, на столі хлібами, Хай буде Ваша хата, радістю багата, Хай славиться добром, медом, пивом і вином, Хорошими пирогами та щасливими піснями, І хай сіяє Вам невступно Христова зірка шестикутна, І хай сіяє Вам щоднини Наша славна Україна! -------------------- Сійся, родися, Жито, пшениця, Горох, чечевиця, І всяка пашниця, Внизу корениста, Зверху колосиста, Щоб на майбутній рік Було більше, ніж торік. Щоб всього було доволі І в коморі, і на полі. Сію, сію, посіваю, З Новим роком Поздоровляю!   За матеріалами: newyear.rivne1.tv

Різдвяний вертеп

Різдвяний вертеп (сценарій)

Дійові особи:

Звіздар, 4 Пастушки, 2 Ангели, 3 Царі, Ірод, 2 Воїни, Жид, Жидівка, Циган, Біда, Смерть, Чорт. Усі заходять до хати з колядою "Бог предвічний народився". На передньому плані Звіздар, за ним Пастушки. Всі: Христос родився! О творіть двері, отворіть двері! Ми йдемо без стриму, Ми вам розкажем, ми вам розкажем Веселу новину! Христос родився! Звіздар (стукає тричі палицею із звіздою): Мир вкраїнській світлій хаті! Просим, ґаздо, нас прийняти Прославляти Христа-Бога... Ох, важка була дорога. Пастушок 1: Хай радість буде в вашій хаті! На хвилю просим нас прийняти, Пригода дивна нині стала: У небі зірка засіяла. Пастушок 2: Позолотила доди, гори, Ліси, далекії простори, І дивен голос розстелився, Із неба Ангел нам з'явився. Входять Ангели. Ангел 1: Де з молока тече дорога, Де безліч зір, де царство Бога, Я звідти йду і вість веселу Несу у вашу я оселю. Ангел 2: На світ цей грішний нині Прислав Господь свойого Сина. Він народився у яскині. Де бідні люди, де бидлина. Ангел 1: Не лякайтесь, не смутітесь, Сину Божому вклонітесь! До вертепу поспішайте, Сина Божого вітайте! І всім людям говоріть, Що Христос прийшов на світ! Пастушок 1: Слава Богу, мир цій хаті, Перестаньте сумувати! Ми вам новину принесли, Що всі темні сили щезли. Пастушок 2: Весь світ нині звеселився, Бо Син Божий народився, І ви, браття, звеселіться, Рожденному поклоніться! Пастушок 3: Ясна зірка засвітила, Нам дорогу возвістила Аж до того Вифлеєму — В ту країну незнайому, Де Пречиста Сина мала, Світ добром обдарувала. Пастушок 4: Ми дорогами-стежками Поспішали із дарами. Там Ангели стали в лаву Й заспівали Богу славу. Пастирі там поклонились, Богу щиро помолились І славили Бога-Сина, Що прийшла святая днина! Коляда " Во Вифлеємі нині новина " . Заходять три царі. Цар 1: Ми з далеких доріг, чужоземних сторін. Цар 2: Залишили свій почет увесь і палати. Цар 3: І з дарами оцими йдемо нового царя привітати . Жид (вбігає) : Ох, витаю ясне панство! Які благородні панове! Я щиро радий вас вітати І прислужитись вам готовий — В дорогу можу щось продати. Жидівка: І далеко, добрі люди? Може в корчмі лєпше буде? Є в нас шинка і ковбаси, Водка, піво, ананаси... Треба би з дороги сісти, Трохи випити і з'їсти. Звіздар: Забирайся, Мошку, з хати, Бо торгу не буде. Нині хочуть святкувати Усі чесні люди. Царі відходять на другий план. Жид: Ну, то купіть собі краму У моїй крамниці. Будуть тішитися ним дуже Ваші молодиці! А як грошей забракує, То Моісєй Якович вам радо заборгує. Пастушок 1: Ти наразі заборгуєш, А потому не даруєш, Людей з хати виганяєш І маєтки забираєш. Пастушок 2: Гей, спровадьте жидів з хати, Ми не хочем торгувати. Жид: Що?! Жида з хати виганяти, Мошка в плечі випихати? Щоб до вас Біда прийшла, Щоб вам Циган коні вкрав, Щоб вас Чорт у пекло взяв! Чорт: Хто мене тут поминає, Хто мене не забуває? Там де бійки, сварки, крики, Там мої грають музики! Де нишпорять шахраї, Там товариші мої. А де всякі чарівниці. Там мої рідні сестриці. Бо я жвавий і моторний, Тілько що я трохи чорний. Тому й ім'я таке маю — Чортом мене називають. Біда: А я — ваша Біда, Я вас всіх віддавна знаю! Я вас мучу, пригинаю, Відбираю ваші статки, Не лишаю на вас й латки! Сію вам у душі страх! Сила в мене є в руках! Циган (заходить): Добрий вечір, ґаздиноньку! Слава Богу, що покликали... Бо мороз надворі (нюх, нюх) , Ой, як смачно салом пахне У вашій коморі! Я є циган щедрий, У мію робити, Кую, дую та й краду, В мію ворожити. Можу навіть жінку вкрасти, У кого є файна. Можу коника гнідого Вивести з і стайні. Можу ложку підгострити, Голос підкувати, А як дасте кусень сала — На скрипці заграти. Чорт: Добре, цигане і жиде, Так треба робити, Я подбаю, щоб вам в світі Було добре жити. Ану, цигане, заграй Хоч би на гармошці, А я з Мошком та Бідою Погуляю трошки. Чорт, Жид, Жидівка та Біда танцюють циганочку. Пастушки: Боже, Боже, поможи Позбутися цієї сатани. З'являються Ангели, нечиста сила відходцть вбік. Ангел 1: Мир вам, браття мої милі, Тут слабкі пекельні сили. Нічого ся не лякайте, Тільки віру в Бог а майте. А хто Бога споминає, То там місця Чорт не має. Ангел 2: Бог мене сюди послав, Щоб я вас охороняв. Стеріг і в хаті, і на полі Людей від всякої недолі. Хто горілки не буде пити, Бари буде обминати, Жінку, дітей шанувати — Той завжди щасливий буде, Й любитимуть його люди. Жид (до Цигана) : Чуєш. що воно сказало? Щоб хлоп пити перестало! А як хлоп не буде пити, З чого Мошко буде жити? Чорт (до Мошка) : Не журися, любий свате, Я буду людей цькувати, Щоб на нашу йшли дорогу, Менше щоб молились Богу, Один одного щоб били, Добре щоб горілку пили, Отоді ми будем жили. Ангел 1 (до Чорта): Йди геть від них нечиста сило! Звіздар: Геть, шубавці, з хати! Жид: Ну-ну-ну! Я вам, гайдамаки, ще свого докажу, Я про вас усіх Іроду розкажу! Циган, Чорт і Мошко втікають, за хвилю входить цар Ірод з воїнами. Воїн: Чого тут шум, чого всім треба?! Ірод: Що за крики тут у хаті, Я вас хочу запитати. І скажіть також мені, Хто за люди ви такі? А то зараз всім від мене Страшна кара буде. Жид: Найяснійший, світлий царю, Вони слугу твого вірного зобиджають, А тебе тут зневажають! Кажуть, що іншого царя мають. Пастушок 1: Ти є цар, та тільки земний, А вродився цар таємний, Що буде понад царями, Над землею, небесами. Пастушок 2: То не цар, то вічний Бог, Що панує без тривог! Ти боїшся того Бога, Бо лиха твоя дорога! Ірод (грізно): Що?!! Жид: Мій Царю, вони тут повідають Про такії вісті, Що цар світу народився... В Вифлеємі місті! Ірод (до воїна) : Який там цар?! Що він плете? Воїн: Мій царю, кажуть , що новина — Що породила Діва Сина. (Здивовано) : Месію начебто — Царя усього Світу! Обіцяного в Заповіті. Ірод: Ха-ха! Зуміли розсмішити! Воїн: Царю мій, прийшли зі Сходу мудреці, Котрим відомо, що родився новий Цар, Новий Землі Володар. Ірод: Хто? Що? Месія? Цар? Ти щось, певно, недочув! Ану зараз же, мершій Поклич зі Сходу мудреців! Царі: Ми царі зі Сходу У твій край приходим, Поклонитись тій Дитині, Що родилась в Палестині. Цар 1: Я — цар єгипетського роду, Де мій народ з давніх-давен Пророкував і проповідував, Що має народитись Божий Син — Спаситель світу. Побачив я зорю й дари з собою взяв, Щоби малий Ісусик їх прийняв. Цар 2: Я — цар індійського народу, Де мій народ по горах і лісах блукає, Різних богів собі шукає. А сьогодні Ангел мені сповістив, Що Христос ся народив. І я дари з собою взяв, Щоби Ісусик їх прийняв. Цар 3: Я — цар грецького народу, Я не боюсь нічого зроду. Мій народ по морях гуляє І Бога-Зевса величає. А на Сході зоря засіяла І дорогу мені показала. І я дари з собою взяв, Щоби Ісусик їх прийняв. Ірод: Що ж, ідіть, ідіть у Вифлеєм І царю вклоніться, А назад будете йти — Сюди поверніться. Вкажете і мені путь, Куди іти треба, Бо вклонитися йому В мене є потреба. Царі виходять. Ірод: Відколи я вчув оцю новину, Що новий цар народився, Не маю спочину. Я не можу цього знести! Я зітру цього Месію, Бо трон мій царський Забрати він не сміє! Воїни! Всіх дітей в краю зібрати, Всіх дволітніх постинати! Кожен хлопчик до двох літ Хай загине! — Так зробіть! А між ними певно й Він, Знайде свій смертельний згин. Воїн: Твій наказ святий для нас, Ми виконуєм в цей час. Ірод: І мале дитя в яскині Мусите знайти ще нині! Бо інакше — всім вам смерть! Смерть: О! Хтось закликує за мною, Готова я усіх стинать косою! Ірод: Смерте люба. Смерте мила, Т и завжди мені служила, Всіх косила ворогів, Всіх — кого я повелів. А тепер скоси Отого, Що в вертепі народився, З Пречистої воплотився. До воїна: Гей солдати мої вірні! Воїн: Ми тут, царю! Ірод: Ну то що? Всі діти вбиті? Воїн: Так, мій царю! Ангел 1: Не тішся, Іроде лукавий, Нажився ти лихої слави. Ніщо безкарно не пройде, Ніщо безслідно не зникає, І над катом кожним лютим Меч долі звисає. Ангел 2: Знай же, Іроде лукавий, — ось тобі новина: Межи дітьми не убили ви Божого Сина! Ірод (з розпачем) : Що?!! Бунт, зрада!!! ( Оговтавшись): О Смерте, Смерте моя мила, Ти всякий бунт ущент душила! Прилинь, махни косою раз і вдруге, Нехай згинуть з світу усі добрі люди! Смерть (немов відлуння) : О -го-го-го! Ні, синку, нам їх не здолати. Тож зупинись й ходи зі мною У темряви і вічності палати. Бо мале Дитя в яскині Має владу в світі нині, Мушу я Йому служити, А тебе я маю вбити. Чорт (захекано): Пройшов-я тисячі доріг, Стоптав я тисячі чобіт, Аж поки долетів сюди. (Нюх, нюх) Ха-ха! О, тут вже чую грішну душу! Її з собою взяти в пекло мушу! Чорт приступає до Ірода. Ірод: Гей, сторожа! Смерть (відганяє косою воїнів) : Вона вже не поможе. Ірод; О Смерте, Смерте моя мила! Зостав мене, я жити хочу — Усю тебе я озолочу! Смерть: Від мене не відкупишся ти злотом, вражий сину, Пішли зі мною в домовину! Чорт: Ходім, ходім, мій любий царю, Тебе в смолі я покупаю! Ходім зі мною в пекло, Там нам з тобою буде тепло! Смерть косою за шию забирає Ірода, Чорт підштовхує його рогачем. Ангел 1: Поборено зло, лютий цар відступив, Звалив його спільний до волі порив. Хай згода й любов поміж вами панує, Хай справами вашими серце керує, Хай злоби і заздрості згине отрута, Щоб Ірод ніколи не зміг повернутись! А нині ми разом Ісуса вітаймо І славу во віки Йому заспіваймо. Коляда " Небо і земля нині торжествують " . Ангел 2: Прощавайте, добрі люди, Вже спокій від нині буде. Щиро Господа благайте, Своїх діток научайте. Щоб до церкви всі ходили, Щиро Богу ся молили, Здержуйтеся від пустоти, Не робіть батькам гризоти. Ангел 1: В хаті клопіт не ведіть. Із сусідами, звичайно, Не сваріться, бо не файно. Кожен з вас запам'ятав, Як гірко Ірод умирав. Він не хотів по правді жити, Бога не хотів любити, Все в гріхах бенкетував, Чорту душу продавав. Ангел 2: Шляхом Ірода не йдіть, До Бога ся поверніть — То вас Бог буде любити, Буде вас благословити, Пошле вам щасливу долю І удома, і на полю. Пастушок 1: Добре сталось, слава Богу, Тож збираймося в дорогу! Пастушок 2: Але заки вийдем з хати, Треба щастя побажати. Пастушок 3: Дім добром обдарувати. Пастушок 4 (урочисто говорить і засіває): Віншуєм вам нині, усі добрі люде, Нехай поміч Божа завжди з вами буде. Хай кожної днини, кожної години Бог благословить вас, біда нехай загине! Бувайте здорові разом з діточками, Хай смутку і горя не буде між вами, Худібка і джмілка нехай виростає, А град, вогонь, туча — нехай вас минає. Нехай добре родить жито і пшениця, Усякеє збіжжя, усяка пашниця. Христос ся рождає! Жид (вбігає, захекано) : Зачекайте, зачекайте, Ви так просто не втікайте, Ви так просто не ідіть, Як прийшли, то шось просіть. Господарі тут — хороші, Вони мають грубі гроші: Є доляри, троха гривні — Вони дати нам повинні. Але гроші, щоб носити, Треба випить, закусити: Тра' горілку, треба ш-шнапс-с, Шоб ми пам'єтали вас! А ше ковбаси і сала, Шоб нас не лишилось мало, А ше піввідра салату, Шоб дійшли ми в крайню хату, І конхвети в чоколяді, Шоб дівчата були раді. Як нам всьо тово даєте — Проблем мати не будете, Буде як і буде з ким, Буде де і буде чим. Буде вам усе вестися, Приростати і нестися: Гроші, діти й пацючки — І великі "зірочки" (для військових) Гроші, діти і пацята — Все привалить вам у хату. Й буде всьо nаtürlich gut Аlles, аllеs nісht kарut! Ангел 1: Прощавайте, мир в цій хаті, Щасливі будьте і багаті, Майте волю добру, гожу, Тільки вірте в ласку Божу! Ласка Божа вас спасе, Край і нарід піднесе! Звіздар: Ми на тому, добрі люди, Коляду кінчаєм, Щастя-долі цьому дому Щиро всі бажаєм! Виходять з колядою "Возвеселімся всі разом нині".

Джерело: http://www.rizdvorazom.org.ua/ukr/tradition/wertep/scenario/

Як у нашій родині святкують Різдво

              

     Україна здавна вирізнялася силою віри у Бога і масштабністю релігійних святкувань.
     Ще з дитинства пам'ятаю солодкий дух Різдвяних свят. Якось старий сусід розповів, що час народження Спасителя приблизно п'ять тисяч років від створення світу. Тоді на небі засяяла нова зірка, яка і сповістила людству про народження Христа.
     Різдво Христове православною церквою святкується сьомого січня. В Україні це свято набуло суто родинного характеру. У такий морозний святковий вечір люди намагаються збиратися усією родиною під одним дахом. Наша родина збирається в бабусиній хаті, де пахне піччю та зеленою ялинкою, свіжим хлібом і кутьою. Цього вечора усі забувають про якісь непорозуміння і сутички, вибачають один одному неповагу і кривду. Уся родина активно готується до ушановування такої визначної події.
     У Святвечір до святкового столу подають дванадцять обов'язкових пісних страв, які мають і певну символіку. Наша вечеря починається запалюванням свічок і читанням молитви. Далі святкування продовжується куштуванням запашної куті з однієї миски та інших страв. Але найбільше Різдво мені подобається тим, що зранку після святкування ми вітаємо один одного і даруємо подарунки.